Скупка орденів та медалей СРСР у Києві та по Україні | Викуп

Ми безкоштовно оцінимо ордени, медалі та знаки відзнаки за фотографіями всього за 10–15 хвилин. Якщо ви плануєте дорого продати ордени та медалі СРСР або Царської Росії у Києві та по Україні, ми допоможемо швидко встановити їхню реальну колекційну ціну, а також запропонуємо швидкий викуп раритетів та нагородних документів безпосередньо в колекцію. Будь-які ордени, медалі та нагрудні знаки — це не просто символи визнання минулих заслуг, а найцінніші історичні артефакти. В експертному середовищі їхнім дослідженням займається наука фалеристика, яка вивчає нагородні системи різних епох. Найчастіше такі знаки розрізнення асоціюються з армійськими традиціями, проте сьогодні вони становлять величезний інтерес для приватних колекціонерів та дослідників старовини. Наша професійна скупка нагород СРСР та Російської Імперії пропонує власникам раритетів надійний спосіб дізнатися реальну вартість фамільних реліквій.

Найбільший інтерес для серйозних інвесторів та фалеристів становлять нагороди Російської Імперії, випущені до 1917 року. Це найдорожчий і дефіцитний сегмент ринку. Щоб точно оцінити такі раритети, експерти класифікують їх за кількома основними категоріями:

• Ордени Царської Росії: Нагороди Святого Георгія, Святого Володимира, Святої Катерини та Святого Станіслава всіх ступенів вручали вищим військовим чинам, державним діячам, дипломатам та священнослужителям за бойові подвиги або довгу вислугу років. Ці знаки відзнаки виготовляли із золота, срібла та гарячої емалі, а екземпляри для вищої знаті додатково прикрашали діамантами. На звичайних версіях орденів (наприклад, Святої Анни або Олександра Невського) ювеліри часто використовували стрази — особливим чином ограноване кришталеве скло. Такі кольорові вставки імітували блиск рубінів та алмазів, дозволяючи нагороді ефектно виблискувати на парадному мундирі без використання дорогих дорогоцінних каменів. Окремою рідкісною категорією були іноземні нагороди підданих імперії. Деякі російські монархи та вищі дипломати отримували унікальні знаки європейських орденів, які інкрустувалися рубінами, сапфірами, топазами та смарагдами. Одним із найдорожчих вважається вітчизняний орден Святого Апостола Андрія Первозванного, заснований у 1698 році. Його назвали на честь святого, який шанувався як покровитель ще з часів київських князів. Повний комплект складався зі знака, срібної зірки та орденського ланцюга з 30 ланок, кількість яких з часом змінювалася.
• Георгіївські хрести: Знаки відзнаки військового ордена (ЗВВО). Шостого січня 1807 року для Олександра I підготували спеціальну доповідну записку, в якій пропонувалося заснувати особливу відзнаку, якою б нагороджували звичайних солдатів та нижчих чинів. Маніфест, підписаний царем, вийшов тринадцятого лютого 1807 року. Зразок майбутньої нагороди мав вигляд срібного хреста із зображенням Святого Георгія на лицьовому боці, вензелем «СГ» на звороті та спеціальною стрічкою для носіння. Цю нагороду вручали військовослужбовцям сухопутних військ та флоту за конкретні бойові подвиги під час битв. Важливою деталлю було те, що кожен нагороджений довічно отримував надбавку до жалування у розмірі однієї третини від звичайного окладу. Вже у березні того ж року майстри монетного двору виготовили першу партію зі 100 хрестів. Робота йшла швидко, і до кінця серпня 1808 року загальна кількість випущених знаків відзнаки досягла 9272 екземплярів. У 1839 році випустили особливу, дуже маленьку партію знаків для солдатів прусської армії, які воювали у 1812–1814 роках. Головною відмінністю цих хрестів став вензель «АI», вибитий на верхньому промені. З 1856 року нагороду розділили на чотири ступені. Знаки першого та другого ступенів штампували із золота 900 проби (їхня середня вага становила близько 18 грамів). Третій та четвертий ступені чеканили вже зі срібла 84 проби — такі хрести важили приблизно 11 грамів. З 1913 року нагорода отримала свою нову офіційну назву — Георгіївський хрест. З цього ж моменту для всіх ступенів була введена абсолютно нова нумерація. Окремою категорією були нагороди «для іновірців». До 1913 року солдатам нехристиянського віросповідання видавали хрести, де замість святого Георгія чеканився двоглавий орел. Пізніше це правило скасували, і абсолютно всім бійцям стали вручати єдиний Георгіївський хрест усіх чотирьох ступенів. Окремий інтерес для колекціонерів становлять хрести з недорогих сплавів з літерами «ЖМ» (жовтий метал) та «БМ» (білий метал), які чеканилися на Монетному дворі. Крім того, безліч приватних майстерень та знаменитих фабрик того часу (наприклад, «Едуард» або фабрика Кучкіна) випускали свої варіанти нагород з різних білих та жовтих сплавів. Якість, вага та зовнішній вигляд таких приватних випусків сильно варіювалися, що робить кожен подібний екземпляр унікальним об’єктом для оцінки. У 1915 році через Першу світову війну державі довелося економити дорогоцінні метали. В результаті Монетний двор знизив пробу золота для Георгіївських хрестів першого та другого ступенів до 600-ї. Досвідчені колекціонери відрізняють знаки Військового ордена від Георгіївських хрестів за кількома технічними нюансами. Старі срібні знаки важать близько 11 грамів і мають прямий опіл гурта замість косого запилу. У ранньої нагороди хвіст дракона довший, монограма чіткіша, а номери пробиті глибше. Розрізняється навіть шрифт: у слові «СТЕП» у старого знака літера «П» має зменшену ліву засічку на правій ніжці, а у Георгіївського хреста ці засічки однакові. Фінальною точкою стає огляд вушка. На знаках відзнаки навколо отвору йде чітке продавлене кільце, тоді як на пізніших хрестах воно виражене слабше і злегка зміщене вгору. Цінність для колекціонерів становлять Георгіївські хрести з лавровою гілкою на стрічці, засновані Тимчасовим урядом влітку 1917 року. Цими солдатськими нагородами за особисту відвагу за рішенням загальних військових зборів нагороджували офіцерів. Історія Георгіївського хреста офіційно перервалася 16 грудня 1917 року, коли радянська влада своїм декретом повністю скасувала ордени, медалі та всю нагородну систему колишньої імперії.
• Нагородні медалі Царської Росії: Беруть свій початок ще з часів Петра Першого. Весь їхній масив прийнято розділяти на кілька основних категорій, серед яких ключовими вважаються: «За військові подвиги та хоробрість», «За старанність та корисну службу», «В пам’ять військових кампаній та подій», а також «Коронаційні та ювілейні». Історична особливість цих нагород у тому, що одна й та сама медаль могла випускатися в золоті, сріблі чи бронзі — фінальний метал безпосередньо залежав від військового чину або статусу нагороджуваного. На лицьовому боці таких знаків зазвичай чеканили профіль правлячого імператора, а на звороті розміщували девіз або сюжетне зображення на честь конкретної історичної події. До найдорожчих належать золоті петровські медалі за ключові битви Північної війни — під Калішем, при Лісній та під Полтавою, які вручалися тільки офіцерам і сьогодні користуються попитом серед колекціонерів через малі тиражі. Настільки ж рідкісні золоті нагороди епохи Олександра I, включаючи медаль за штурм кавказької фортеці Ганжа у 1804 році та знак за прохід у Швецію через Торнео у 1809 році, отриманий загоном Барклая де Толлі за найважчий зимовий перехід по льоду. Високо цінуються масивні шийні медалі «За старанність» та «За хоробрість» із золота чеканки часів Павла I, Миколи I або Олександра I, вартість яких залежить від ваги та збереження профілю імператора. Замикає цей список виняткова рідкість — золота медаль «Земському війську» 1807 року, створена для заохочення офіцерів ополчення, які відзначилися у боях проти Наполеона. Якщо ви володієте подібними раритетами, наша оцінка медалей за фото допоможе швидко встановити їхній історичний статус.

Прийом військових та штурмових знаків Німеччини 1933–1945 років

Цей розділ фалеристики становить особливий інтерес для дослідників військової історії. Головна особливість нагородної системи того часу полягала в її централізації: знаки відзнаки стали загальнонаціональними, хоча в колишні епохи вони мали суто територіальний характер і вручалися виключно правителями окремих німецьких земель. З приходом до влади нового режиму традиційні ордени та медалі зазнали серйозних змін, отримавши оновлений дизайн та символіку. До початку Другої світової війни всі ключові знаки відзнаки затверджувалися та вручалися особисто главою держави. Однак з розгортанням масштабних бойових дій ці повноваження частково делегували у війська командирам різних рівнів. Проте елітарні ордени, такі як Лицарський хрест, вище керівництво, як і раніше, вручало особисто або через ключових воєначальників.

Вся нагородна система підпорядковувалася армійській ієрархії, що визначала рівень повноважень для кожної відзнаки. Вищі ордени затверджувалися на самому верху і вручалися особисто рейхсканцлером. Нагородні хрести та медалі нижчого рангу мали право видавати командири корпусів прямо на фронті. Що стосується масових бойових та штурмових знаків, то їхнє вручення повністю довіряли командирам полків за конкретні прояви доблесті на передовій. Німецьку фалеристику цього періоду можна розділити на три основні групи:

• Залізні хрести всіх ступенів: Наймасовіша серія бойових нагород, що включає Залізні хрести 1-го та 2-го класу, знамениті Лицарські хрести, а також спеціальні повторні пряжки для тих, хто вже мав подібні знаки за Першу світову війну. Класичний знак складався з трьох частин: залізної серцевини та двох рамок. Оправу зазвичай робили зі срібла або нейзильберу, а наприкінці війни — повністю з цинку. Виняток становили лише флотські нагороди: їхню основу штампували з чорненої латуні, яка не іржавіла в умовах морського клімату. Німецький хрест, заснований у 1941 году, вручався особовому складу вермахту та різних відомств. Нагорода ділилася на два ступені — в золоті та сріблі. Конструктивно вони були ідентичні, а вся відмінність полягала лише в металі лаврового вінка, який облямовував вибиту внизу дату «1941». У золотого ступеня цей вінок виготовлявся із золота, а у срібного — зі срібла. Іспанський хрест 1939 року призначався для бійців легіону «Кондор», які воювали в Іспанії. Нагорода ділилася на чотири ступені — бронзову, срібну, золоту та вищу з діамантами, причому перші два класи випускалися з мечами або без них. Знак мав форму восьмиконечного хреста зі свастикою в центральному медальйоні, а на його реверсі обов’язково проставлялося клеймо виробника та кріпилася шпилька.
• Кваліфікаційні штурмові знаки: Особлива категорія нагрудних знаків, які вручалися за участь у конкретних бойових операціях. Серед них найбільш затребувані знаки «За танкову атаку», «За наземний бій» для піхоти, а також рідкісні знаки крігсмаріне (флоту) та люфтваффе (авіації). Вартість безпосередньо залежить від матеріалу: ранні масивні знаки з бунтметалу цінуються в рази дорожче за пізні версії з цинкових сплавів. Пілот Люфтваффе, заснований у 1936 році, вручався випускникам льотних курсів. Нагорода носилася на лівій кишені кітеля. Крім металевих знаків у синіх коробках, існували рідкісні тканинні (шиті) версії для льотних курток. Знак «Пілот-Спостерігач» того ж року вручався за одночасне отримання двох льотних кваліфікацій, існував і елітарний ступінь знака з діамантами. Знак «Спостерігач» вручався штурманам та наводчикам Люфтваффе. Для його отримання потрібно було два місяці служби, участь у п’яти бойових вилітах або поранення. Знак «Бортстрілець-радист» вручався льотному складу Люфтваффе за бойові заслуги. Для нагородження потрібно було два місяці безперервних вильотів, знищення мінімум п’яти літаків або поранення в повітрі. Знак «Бортстрілець і бортінженер», заснований у 1942 році, вручався льотному складу та метеорологам Люфтваффе. Для отримання цієї нагороди без блискавок потрібно було здійснити п’ять бойових вильотів або отримати поранення в повітрі. Армійський знак парашутиста, заснований у 1937 році, вручався десантникам сухопутних військ за десантну підготовку. Пізніше, після передачі частин у відання ВПС, їм стали видавати знак Люфтваффе з позолоченим пікіруючим орлом. Знак парашутиста Люфтваффе, заснований у 1936 році, вручався за закінчення спецшколи та виконання п’яти стрибків. Для збереження права носіння потрібно було щорічно робити ще шість стрибків. Знак «Пілот планера», заснований у 1940 році, вручався пілотам десантних та транспортних планерів Люфтваффе. Для отримання нагороди потрібно було пройти спецнавчання та отримати бойове хрещення на передовій. Знак підводника Крігсмаріне, заснований у 1939 році, вручался за дві бойові атаки. Нагорода мала вигляд лаврового вінка з підводним човном та орлом. Ранні знаки йшли в позолоті, з 1942 року — в цинку, також зустрічалися тканинні версії. Зенітний знак Люфтваффе, заснований у 1941 році, вручався розрахункам ППО, служб стеження та радарів за бойові заслуги. На ескізі Вільгельма Пекхауса зображено легендарне 8,8-см знаряддя у вінку. Нарукавний знак «Військовий водій» мав три ступені: бронзу, срібло та золото. Нагорода вручалася за безперервну службу на передовій, при цьому для вразливих мотоциклістів нормативи фронтових днів були вдвічі нижчими, ніж для шоферів вантажівок. Знак «Снайпер», заснований у 1944 році за особистим указом Гітлера, мав три ступені. Нижчий ступінь без окантовки давали за 20 підтверджених цілей, другий зі срібним кантом — за 40, а вищий з золотистим — за 60. Знак зенітника сухопутних сил Heeres-Flakabzeichen, заснований влітку 1941 року, вручався розрахункам ППО, прожекторам та звукопеленгаторам німецької армії за збиті літаки. До його введення армійські зенітники отримували аналогічну нагороду ВПС.
• Медалі за кампанії та цивільні знаки: Сюди відносяться нагороди за участь у конкретних територіальних та військових кампаніях (наприклад, медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42», більш відома як «Морожене м’ясо»). До цієї ж групи входять відзнаки за вислугу років у вермахті, цивільні хрести Заслуг та материнські хрести. Материнський хрест, заснований у 1938 році, мав три ступені: бронзовий, срібний та золотий. Цей синьо-білий емалевий знак зі свастикою та автографом Гітлера на звороті носився на шиї. До ордена додавалася мініатюра для повсякденного носіння. «Орден Крові», заснований у 1934 році, вважався однією з найзакритіших нагород. Ним заохочували учасників Мюнхенського путчу 1923 року, які отримали поранення, серед нагороджених було все вище керівництво режиму. Цивільний хрест вірної служби, заснований у 1938 році, вручався посадовим особам та держслужбовцям за 25 років бездоганної роботи. Серія хрестів за вірну службу, створена художником Ріхардом Кляйном у 1938 році, вручалася держслужбовцям за 25, 40 і 50 років роботи. На реверсі всіх знаків відбутий девіз нагороди. Варіант за півстоліття служби — найрідкісніший з усієї лінійки, і його ціна при викупі безпосередньо залежить від збереження позолоти. Знак тральщиків Крігсмаріне, створений у 1940 році, вручався екіпажам за небезпечну мінну службу, проводку конвоїв та атаки на підводні човни. Ранні цинкові знаки фабрики Шверін цінуються вище за інші. Пам’ятна медаль Deutsche Olympia-Medaille 1936 вручалася за допомогу в організації літніх та зимових ігор, чеканилася з бронзи та покривалася матовим сріблом. Елітарний орден Deutsches Olympia-Ehrenzeichen мав три ступені: вищу шийну (1-й) та нагрудну (2-й). Нагороду отримали всього близько 700–800 осіб, в основному вищі партійні лідери та організатори накшталт коменданта Олімпійського селища Едуарда Дітля. Спортивний знак DRL, заснований ще у 1913 році як нагорода DRA, у 1937 році отримав оновлений дизайн з додаванням свастики. Знак вручався чоловікам та жінкам за успішне виконання спортивних нормативів протягом тривалого часу. Спортивний знак SA Sport-Abzeichen, заснований у 1931 році, вручался штурмовикам за здачу жорстких тестів з фізпідготовки, військової та польової справи. Нагорода мала три ступені: бронзу, срібло та золото — фінальний клас залежав від віку та регулярності здачі нормативів. Знак «За досягнення в Гітлер’югенді» (HJ-Leistungsabzeichen), заснований у 1934 році, вручався за успіхи в спорті, ідеології та військовій справі. Три ступені (чорний, бронзовий, срібний) суворо залежали від віку підлітка.

Вартість орденів СРСР: цінні різновиди та рідкісні типи в каталозі викупу

На антикварному ринку вартість кожного знака відзнаки формується за суворими законами, де наклад, унікальність модифікації та репутація конкретного історичного періоду визначають фінальну цінність предмета. Дивовижним прикладом дефіцитної фалеристики є автономна нагородна система Української повстанської армії, введена на початку 1944 року. Довгий час Золоті, Срібні та Бронзові Хрести Бойової заслуги існували тільки на папері, а їхнє реальне виготовлення за ескізами Ніла Хасевича вдалося підпільно організувати лише у 1951 році в Західній Німеччині. Ці рідкісні знаки, що доставлялися через таємні кур’єрські групи, сьогодні виступають об’єктом пристрасного полювання колекціонерів, нарівні з унікальними емігрантськими значками діаспори з Аргентини та США.

• Орден Леніна: Очолює нагородну ієрархію СРСР і має кілька рідкісних типів виконання. Найперший варіант 1930 року, знаменитий «Трактор», чеканився зі срібла із золотими літерами та індустріальним пейзажем. Вже у 1934 році дизайн оновили: трактор прибрали, додали Червоний Прапор з написом «ЛЕНИН» та зірку, а Серп і Молот змістили вниз, почавши чеканку із золота 650-ї проби. З 1936 року орден стали виготовляти із золота вищої 950-ї проби з накладним платиновим барельефом. Фінальним етапом стала поява вушка у 1943 році для носіння нагороди на п’ятикутній колодці замість гвинтового кріплення.
• Орден Жовтневої Революції: Заснований у 1967 році, виконаний у вигляді червоної п’ятикутної зірки із прапором та легендарним крейсером «Аврора» в центрі. Нагорода виготовлялася зі срібла, а накладний серп і молот штампували з цінного золото-срібло-паладієвого сплаву.
• Орден «Перемога»: Заснований у 1943 році, — вища військова нагорода СРСР і найдорожчий орден у світі. Його основу виготовляли з платини з додаванням золота та срібла. Знак прикрашають 174 дрібних діаманти, а промені виконані зі штучних рубінів. Усі оригінали знаходяться в музеях.
• Орден Суворова: Був заснований у 1942 році. Нагорода являє собою опуклу п’ятикутну зірку, в центрі якої розташоване коло з накладним рельєфним зображенням полководця. Знак ордена розділений на три ступені, кожен з яких виготовлявся з певного металу. Перший ступінь виконувався з платини із золотим колом по центру, другий ступінь із золота, при цьому коло в середині зірки, саме зображення Суворова та вінок, що його оточує, виконувалися зі срібла. Третій ступінь ордена повністю виготовлявся зі срібла.
• Орден Червоного Прапора: Заснований у 1918 році як нагорода РРФСР, виготовлявся зі срібла. В основі його оформлення лежить розгорнутий Червоний Прапор з девізом «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!», під яким поміщений лавровий вінок. При повторних нагородженнях однієї й тієї самої людини внизу знака кріпилися відповідні цифри: 2, 3, 4 і далі. Зовнішній вигляд ордена змінювався з часом, до 1943 року він випускався у гвинтовому виконанні і кріпився к одягу за допомогою нарізного гвинта та притискної гайки. Пізніше нагорода зазнала змін і стала випускатися з вушком для носіння на п’ятикутній колодці.
• Орден Кутузова: Вводився поетапно: перший та другий ступені з’явилися у 1942 році, а третій — у 1943-му. Нагорода виконана у формі п’ятикутної зірки з променів, що розходяться. У її середині розташоване покрите білою емаллю коло з рельєфним зображенням полководця. Цей медальйон обрамлений дубовим вінком, перевитим внизу червоною стрічкою. Вищий, перший ступінь ордена виготовлявся із золота, а другий та третій ступені чеканилися зі срібла.
• Орден Богдана Хмельницького: Заснований у жовтні 1943 року в ході визволення України. Нагорода виконана у формі десятикутної зірки, в центрі якої розташоване золоте коло з рельєфним барельефом гетьмана. Це єдиний полководницький орден СРСР, молодшим ступенем якого заохочували рядових бійців та партизанів. Вищий, перший ступінь виготовлявся із золота зі срібними променями, другий — зі срібла із золотим центральним колом, а третій ступінь був повністю срібним.
• Орден Олександра Невського: Заснований у 1942 році, чеканився зі срібла. Нагорода виконана у формі опуклої п’ятикутної зірки, покритої рубіново-червоною емаллю, на тлі якої розташовані срібні промені, що розходяться. У самому центрі знака знаходиться круглий щит з рельєфним погрудним зображенням великого князя.
• Орден Ушакова: Заснований у березні 1943 року, став вищою флотською нагородою СРСР для адміралів та офіцерів Військово-морського флоту. Знак виконаний у формі п’ятикутної зірки, на яку накладено масивний якір з ланцюгом та круглий медальйон з рельєфним барельефом флотоводця. Перший ступінь ордена виготовлявся з платини із золотим центральним колом, а другий ступінь із золота зі срібним центральним колом.
• Орден Нахімова: Був заснований у березні 1944 року як флотська нагорода для офіцерів Військово-морського флота. Знак виконаний у вигляді опуклої п’ятикутної зірки, кінці якої стилізовані під масивні якорі, а в центрі розташований круглий медальйон з рельєфним барельефом адмірала. Вищий, перший ступінь ордена виготовлявся із золота зі срібною зіркою, а її промені прикрашалися п’ятьма великими натуральними рубінами. Молодший, другий ступінь нагороди повністю чеканився зі срібла, а замість каменів використовувалася гаряча рубиново-червона емаль.
• Орден Вітчизняної війни: Заснований у 1942 році, являє собою опуклу п’ятикутну зірку. Нагорода першого ступеня виготовлялася із золота та срібла. Ранні випуски цього ступеня, що виходили до червня 1943 року, були підвісними і кріпилися до прямокутної колодки, після чого їх почали виробляти у гвинтовому виконанні зі штифтом на реверсі. Перші підвісні ордени другого ступеня почали масово випускатися з лютого 1943 року; їхню основу чеканили зі срібла, а центральний накладний елемент у вигляді серпа і молота виконувався із золота. З 19 червня 1943 року знаки цього ступеня також перевели на штифтове кріплення. Фінальною модифікацією нагороди став введений у 1985 році масштабний ювілейний варіант, який повністю штампувався зі срібла. При цьому у першого ступеня позолотою покривали всю променисту зірку, а у другого ступеня золотився тільки центральний серп і молот з ободками.
• Орден Червоної Зірки: Був заснований у квітні 1930 року як бойова нагорода для військовослужбовців і чеканився зі срібла. Він виконаний у формі п’ятикутної зірки, покритої рубіново-червоною емаллю, в центрі якої розташований щит з рельєфною фігурою червоноармійця в шинелі та з гвинтівкою. До 1943 року орден носився на лівому боці грудей на петличному гвинті, після чого його перенесли на правий бік, зберігши штифтове кріплення. Наша скупка орденів та медалей готова запропонувати за цей знак високу ціну, якщо він має ранній номер.
• Орден Слави: Заснований у листопаді 1943 року, став головною та особистою бойовою нагородою для рядового та сержантського складу Червоної Армії. Знак виконаний у формі п’ятикутної зірки з рельєфним зображенням Спаської вежі Кремля в центральному колі. Нагорода розділена на три ступені, які вручалися суворо послідовно. Вищий, перший ступінь повністю виготовлявся із золота 950 проби. Другий ступінь чеканився зі срібла з позолоченим центральним медальйоном, а третій ступінь був срібним. Орден спочатку створювався з вушком для носіння на п’ятикутній колодці.
• Орден Трудового Червоного Прапора: Заснований у 1928 році, став головною загальносоюзною нагородою за трудові заслуги. Знак виконаний зі срібла і має складну композицію: в його центрі розташований круглий медальйон із зображенням гідроелектростанції та греблі, обрамлений шестернею, а зверху композицію вінчає розгорнутий Червоний Прапор з написом «СССР». За час свого існування орден неодноразово змінювався. Ранні типи до 1936 року, відомі як «трикутники», відрізнялися характерним щитком внизу знака та гвинтовим кріпленням. Пізніше нагорода набула округлої форми та вушка для носіння на п’ятикутній колодці з темно-синьою стрічкою.
• Орден «Знак Пошани»: Був заснований у листопаді 1935 року для заохочення високих виробничих досягнень. Знак виконаний зі срібла у формі овалу, обрамленого дубовими гілками, в центрі якого розташовані рельєфні фігури робітника та робітниці, що несуть симетричні червоні прапори з написом «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!». Конструкція нагороди змінювалася з часом. Ранні типи, що випускалися до літа 1943 року, були гвинтовими і фіксувалися на одязі за допомогою штифта та притискної гайки. Після 1943 року ордени стали робити підвісними — вони отримали вушко для кріплення до п’ятикутної колодки.
• Орден Дружби Народів: Був заснований у грудні 1972 року на честь 50-річного ювілею утворення СРСР. Ця складна нагорода виготовлялася зі срібла з застосуванням позолоти та кольорових емалей, а її дизайн розробив художник Олександр Жук. Знак виконаний у вигляді опуклої позолоченої п’ятикутної зірки, на яку накладено сріблясті штрали та центральний медальйон з гербом СРСР. Усі екземпляри ордена виготовлялися в підвісному виконанні.
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР»: Був заснований у жовтні 1974 року і став єдиним військовим орденом, що з’явився в СРСР після закінчення Великої Вітчизняної війни. Знак виконаний у вигляді двох накладених одна на одну чотирикутних зірок зі срібла, прикрашених зображеннями ракет, літаків та перехрещених якорів. Нагорода розділена на три ступені, які вручалися суворо послідовно від молодшого до вищого. Вищий, перший ступінь повністю покривався позолотою. Другий ступінь відрізнявся тим, що золотилася тільки верхня зірка, а молодший, третій ступінь був цілком срібним. Усі ордени спочатку виготовлялися зі штифтом та притискною гайкою для кріплення до мундира.
• Орден Трудової Слави: Був заснований у січні 1974 року і став єдиним радянським цивільним орденом, розділеним на ступені. Знак виконаний зі срібла у формі опуклого багатокутника, обрамленого колосками пшениці та шестернею, з рельєфними зображеннями доменної печі та гідроелектростанції, що будується. Усі три ступені ордена вручалися суворо послідовно. Перший ступінь повністю покривався позолотою з додаванням рубіново-червоної емалі. У другого ступеня золотилася тільки центральна частина з доменною піччю, а третій ступінь був цілком срібним. Усі ордени виготовлялися в підвісному виконанні.
• Орден «Материнська слава»: Заснований у липні 1944 року для багатодітних матерів. Знак має овальну форму і чеканився зі срібла. Головною відмінністю трьох ступенів став колір емалі на разорнутому прапорі вгорі нагороди. У вищого, першого ступеня він покритий рубіновою емаллю, у другого — синьою, а третій ступінь випускався повністю без емалей на прапорі.
• Орден «За особисту мужність»: Був заснований у грудні 1988 року і став останнім орденом, створеним в історії СРСР. Нагорода призначалася для заохочення громадян за хоробрість, проявлену під час рятування людей, охорони громадського порядку та ліквідації стихійних лих. Знак виконаний зі срібла у формі опуклої п’ятикутної зірки, на яку накладено овальний вінок із дубових та лаврових гілок, а в центрі розташований щит з рельєфним написом «За личное мужество».

Оцінка радянських медалей: вартість бойових, трудових та ювілейних відзнак

• Ювілейна медаль «ХХ років Робітничо-Селянської Червоної Армії»: Була заснована в січні 1938 року і стала найпершою медаллю в історії СРСР. Вона виготовлялася з оксидованого срібла 925 проби, а розташовані внизу цифри «ХХ» покривалися позолотою. На аверсі поміщена п’ятикутна зірка, залита червоною емаллю. Ранні екземпляри носилися на невеличкій прямокутній гвинтовій колодці з червоною стрічкою, а після 1943 року нагорода отримала п’ятикутну колодку із сірою стрічкою.
• Медаль «За трудову відзнаку»: Була заснована в грудні 1938 року одночасно з медаллю «За трудову доблесть». Вона виготовлялася зі срібла, а в центрі знака розташовані рельєфні серп і молот, покриті рубіновою емаллю, та вдавлений напис «СССР». Перші типи медалі носилися на маленькій гвинтовій трикутній колотці з червоною стрічкою, а після знаки стали підвісними і отримали п’ятикутну колодку. При цьому до 1947 року на Монетному дворі продовжували чеканити порядкові номери на реверсі, що робить ранні екземпляри особливо цінними на ринку.
• Медаль «За відвагу»: Заснована в жовтні 1938 року, вручалася за особисту мужність у бою. Знак чеканився зі срібла. У його верхній частині зображені три літаки, що летять, а під покритою червоною емаллю написом «За отвагу» розташований стилізований танк Т-35. Ранні типи, що видавалися до літа 1943 року, носилися на маленькій прямокутній колодці з червоною стрічкою і кріпилися на гвинті. Пізніше медаль стала підвісною і отримала стандартну п’ятикутну колодку.
• Медаль «За бойові заслуги»: Була заснована в жовтні 1938 року і вручалася за сприяння успіху бойових дій. Вона чеканилася зі срібла. У центрі розташовані рельєфна напис «СССР» та схрещені гвинтівка з шашкою, а літери назви покривалися рубіновою емаллю. До літа 1943 року ранні типи медалі носилися на маленькій прямокутній колодці з червоною стрічкою і кріпилися до одягу на гвинті.
• Медаль Ушакова: Була заснована в березні 1944 року і призначалася для нагородження матросів, старшин та сержантів Військово-морського флоту за мужність при захисті морських рубежів. Вона чеканилася зі срібла і виконана у формі кола, на яке накладено масивний якір. Головною відмінною особливістю цієї нагороди є невеличкий срібний якірний ланцюг, який кріпиться до вушка і накладається поверх п’ятикутної колодки. Медаль користувалася величезною повагою серед моряків, а її вартість на ринку безпосередньо залежить від збереження ланцюга та номера на реверсі.
• Медаль Нахімова: Була заснована в березні 1944 року для нагородження матросів, старшин та сержантів Військово-морського флоту за бойові заслуги та мужність на морі. Вона чеканилася з бронзи і виконана у формі кола, в центрі якого розташований рельефний барельеф адмірала, а по краях накладено п’ять ланок якірного ланцюга. Нагорода кріпиться до п’ятикутної колодки з синьою муаровою стрічкою та трьома білими смугами. На ринку вартість цієї рідкісної флотської медалі безпосередньо залежить від її стану та збереження патини.
• Медаль «Партизану Вітчизняної війни»: Була заснована в лютому 1943 року для заохочення учасників партизанських загонів. Нагорода має форму кола і розділена на два ступені. Перший ступінь чеканився зі срібла, а другий виготовлявся з латуні. У центрі лицьового боку поміщені погрудні рельефні профілі Леніна та Сталіна. Медаль спочатку випускалася в підвісному виконанні з вушком для носіння на стандартній п’ятикутній колодці зі світло-зеленою стрічкою.
• Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»: Була заснована в липні 1950 року. Ранні екземпляри, що випускалися до 1966 року, виготовлялися зі срібла. Пізніше нагороду чеканили з нейзильберу з поверхневим посрібленням, а в пізній радянський період перейшли на мідно-нікелевий сплав. На лицьовому боці зображений озброєний прикордонник на тлі стовпа та гір. Медаль носилася на п’ятикутній колодці з зеленою стрічкою.
• Медаль «За відзнаку воїнській службі»: Була заснована в жовтні 1974 року для заохочення військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, прикордонних та внутрішніх військ. Нагорода розділена на два ступені, які вручалися за відмінні показники у бойовій підготовці та мужність на навчаннях. Вищий, перший ступінь виготовлявся з латуні з позолотою, а другий ступінь чеканився з мельхіору. Вона виконана у формі опуклої п’ятикутної зірки, між променями якої розташовані щити з емблемами родів військ.

Медалі за оборону, взяття та визволення міст

• Медаль «За оборону Ленінграда»: Була заснована в грудні 1942 року для всіх захисників та жителів міста. За початковим планом її збиралися випускати з нержавіючої сталі, проте в результаті всі оригінальні екземпляри чеканилися виключно з латуні. На аверсі зображені фігури захисників на тлі Адміралтейства. Медаль носилася на п’ятикутній колодці з оливковою стрічкою.
• Медаль «За оборону Москви»: Була заснована в травні 1944 року для нагородження захисників столиці, включаючи партизанів та цивільне населення. Нагорода має форму правильного кола і чеканилася виключно з латуні. На аверсі на тлі кремлівської стіни та силуету танка Т-34 зображений барельеф пам’ятника Мініну та Пожарському. Медаль носилася на п’ятикутній колодці з оливковою стрічкою та трьома поздовжніми червоними смугами.
• Медаль «За оборону Одеси»: Була заснована в грудні 1942 року для всіх учасників захисту міста. На аверсі на тлі морського берега та маяка зображені фігури червоноармійця та червонофлотця з гвинтівками. Вона виготовлялася з латуні, де ранні екземпляри були з паяним елементом кріплення, а пізніші випускалися цільноштампованими з округлим вушком.
• Медаль «За оборону Севастополя»: Була заснована в грудні 1942 року для всіх учасників захисту міста. На аверсі в круглому медальйоні поміщені погрудні зображення червонофлотця та червоноармійця, а по краях розташовані якоря та схрещені стволи гармат. Вона виготовлялася з латуні, де ранні екземпляри були з паяним вушком, а пізніші з цільноштампованим.
• Медаль «За оборону Сталінграда»: Була заснована в грудні 1942 року для всіх учасників захисту міста. На аверсі на тлі прапора, що майорить, зображена група бійців з гвинтівками, а над ними поміщені силуети літаків та танків.
• Медаль «За оборону Києва»: Була заснована в червні 1961 року для всіх учасників захисту міста, включаючи ополченців та партизанів. На аверсі на тлі силуету будівлі Верховної Ради УРСР зображені фігури червоноармійця, червонофлотця, партизана та партизанки з гвинтівками.
• Медаль «За оборону Кавказу»: Була заснована в травні 1944 року для всіх учасників захисту та битви за цей регіон. На аверсі на тлі силуету гори Ельбрус зображені нафтові вишки та група танків, що рухаються, а по колу розташований вінок із квітів та виноградних грон.
• Медаль «За оборону Радянського Заполяр’я»: Була заснована в грудні 1944 року для всіх учасників захисту Заполярного краю. На аверсі поміщено погрудне зображення бійця в кожусі та ушанці з автоматом, ліворуч від якого промальовані контури бойового корабля, а у верхній частині зображені літаки та танки.
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»: Була заснована в травні 1945 року і стала наймасовішою нагородою СРСР.
• Медаль «За перемогу над Японією»: Була заснована в вересні 1945 року для заохочення учасників бойових дій на Далекому Сході.
• Медаль «За взяття Будапешта»: Була заснована в червні 1945 року для заохочення учасників штурму та захоплення угорської столиці. На аверсі в центрі розташований напис «За взятие Будапешта», над яким поміщена п’ятикутна зірка, а в нижній частині зображений лавровий вінок, перев’язаний стрічкою.
• Медаль «За взятие Кенігсберга»: Була заснована в червні 1945 року для заохочення учасників штурму міста-фортеці. Це єдина нагорода в серії, заснована за взяття міста, що не було столицею держави.
• Медаль «За взятие Відня»: Була заснована в червні 1945 року для заохочення учасників штурму австрійської столиці. На аверсі в центрі розташований напис «За взятие Вены», над яким поміщена п’ятикутна зірка, а в нижній частині зображена лаврова гілка.
• Медаль «За взятие Берліна»: Була заснована в червні 1945 року для заохочення учасників штурму німецької столиці.
• Медаль «За визволення Белграда»: Була заснована в червні 1945 року для заохочення учасників боїв за визволення югославської столиці.
• Медаль «За визволення Варшави»: Була заснована в червні 1945 року для заохочення учасників боїв за визволення польської столиці.
• Медаль «За визволення Праги»: Була заснована в червні 1945 року для заохочення учасників боїв за визволення чехословацької столиці.

Трудові та відомчі нагороди

• Медаль «За відновлення підприємств чорної металургії півдня»: Була заснована в травні 1948 року для заохочення за видатні заслуги під час ліквідації наслідків війни у цій галузі.
• Медаль «За відновлення вугільних шахт Донбасу»: Була заснована в вересні 1947 року для заохочення за видатні заслуги під час ліквідації наслідків війни у цій галузі.
• Медаль «За освоєння цілинних земель»: Була заснована в жовтні 1956 року для заохочення за доблесну працю на цілині.
• Медаль «За будівництво Байкало-Амурської магістралі»: Була заснована в жовтні 1976 року для заохочення за доблесну працю на будівництві БАМу.
• Медаль «За перетворення Нечорнозем’я РРФСР»: Була заснована в вересні 1977 року для заохочення за ударну працю з розвитку сільського господарства. На аверсі на тлі ріллі та житлових кварталів зображені трактор та два силосні елеватори, а в правій частині поміщена пшенична гілка. Нагорода виготовлялася з томпаку.
• Медаль «За освоєння надр та розвиток нафтогазового комплексу Західного Сибіру»: Була заснована в липні 1978 року для заохочення за самовіддану працю з освоєння природних багатств регіону.
• Медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку»: Була заснована в листопаді 1950 року для заохочення співробітників міліції, військовослужбовців та цивільних осіб за мужність під час затримання злочинців та ліквідації бандгруп. Ранні екземпляри виготовлялися зі срібла, а пізніші післявоєнні тиражі чеканилися з нейзильберу. До вересня 1960 року вона виготовлялася зі срібла, потім нагороду почали чеканити з посрібленого нейзильберу.
• Медаль «За відвагу на пожежі»: Була заснована в жовтні 1957 року для співробітників пожежної охорони, військовослужбовців та цивільних осіб. До вересня 1960 року вона виготовлялася зі срібла, а весь подальший період випускалася з посрібленого нейзильберу.
• Медаль «За врятування потопаючих»: Була заснована в листопаді 1957 року для заохочення працівників рятувальної служби та цивільних осіб. Нагорода має форму правильного кола і весь період чеканилася з кольорового металу.
• Медаль Материнства: Була заснована в липні 1944 року для нагородження багатодітних матерів. Вона розділена на два ступені, перший ступінь виготовлявся зі срібла і вручався за народження та виховання шести дітей, другий з бронзи і належав за виховання п’яти дітей. На аверсі обох нагород поміщено зображення матері та дитини.
• Медаль «За бездоганну службу»: Була заснована в січні 1958 року як відомча нагорода за вислугу років у структурах Міністерства оборони, МВС та КДБ СРСР. Вона розділена на три ступені. Перший ступінь у ранній період виготовлявся зі срібла, а її відмінною рисою є залита в центрі зірка з емаллю морквяного відтінку. У пізні роки її стали чеканити з посрібленого томпаку з темно-червоною емаллю. Другий ступінь виконувався з латуні з посрібленням (крім жовтої зірки), а третій — цілком з латуні без емалей та покриттів.

Вищі знаки відзнаки СРСР

• Орден «Мати-героїня»: Був заснований у липні 1944 року як вищий ступінь відзнаки для жінок, які народили та виховали десять і більше дітей. Нагорода виконана у формі опуклої п’ятикутної зірки з чистого золота 950 проби. Зірка накладена на срібний штраловий медальйон з променями, що розходяться.
• Медаль «Золота Зірка»: Була заснована в серпні 1939 року як відзнака для громадян, удостоєних вищого ступеня пошани — звання Героя Радянського Союзу. Нагорода виконана у формі п’ятикутної зірки з гладкими двогранними променями на аверсі і чеканилась із золота 950 проби.
• Золота медаль «Серп і Молот»: Була заснована в травні 1940 року як відзнака для громадян, удостоєних вищого звання — Героя Соціалістичної Праці. Нагорода виконана у формі п’ятикутної зірки, в центрі якої розташовані рельєфні серп і молот, і чеканилась із золота 950 проби. Зірка кріпилася за допомогою вушка та кільця до прямокутної позолоченої колодки.
• Маршальська Зірка: Була заснована в вересні 1940 року як державний почесний знак особливої відзнаки для вищого командного складу. Нагорода виготовлена із золота у формі п’ятикутної зірки, на яку накладено платинову зірку меншого розміру з великими діамантами в центрі та на променях. Існувало два типи знака: «великий» (для Маршалів Радянського Союзу та Адміралів Флоту) з п’ятьма додатковими діамантами між променями та «малий» (для маршалів родів військ, генералів армії та адміралів флоту) без них.

Безкоштовна онлайн-оцінка орденів та медалей за фото у Києві та по Україні

Вартість орденів та медалей СРСР безпосередньо залежить від їхньої рідкості, порядкового номера на реверсі, збереження гарячих емалей та наявності оригінальних нагородних документів. Щоб продати нагороду з максимальною вигодою, категорично заборонено самостійно чистити або полірувати метал — це безповоротно псує рідну багатовікову патину і знижує ціну антикваріату в рази.